Aqua-Vitae
Рідкі розчини

Розчином називається всяка гомогенна система, що складається з двох або більше компонентів.

Всякий розчин складається з розчиненої речовини і розчинника, тобто середовища, в якому ця речовина рівномірно розподілена у вигляді окремих молекул або ще дрібніших частинок — іонів.

Коли розчинником є вода, то такі з'єднання називаються гідратами, а процес їх утворення — гідратацією. За певних умов вода гідрата буває настільки міцно пов'язана з молекулами розчиненої речовини, що при виділенні останнього з розчину вона входить до складу його кристалів.

Насичений розчин —це такий розчин, який може невизначено довго залишатися в рівновазі з надлишком речовини, що розчиняється. В більшості випадків вживають розчини ненасичені, тобто з меншою концентрацією розчиненої речовини, ніж в насиченому розчині.

Суспензія — нерозчинна у воді речовина, у вигляді неосідаючих мікроскопічних частинок, яка знаходиться у підваженому стані.

При розгляді краплі рідини із зваженими частками в потужний мікроскоп можна побачити, що частки не залишаються в спокої, а безперервно рухаються в різних напрямках. Їх рух відрізняється крайньою безладністю, без будь-якої закономірності. Цей рух може продовжуватися за часом скільки завгодно, не стаючи слабшими і не змінюючи свого характеру. У іонних розчинах де заряджені мікрочастини постійно змінюють своє місцезнаходження дуже складно визначати фізико-хімічні властивості. З одного зразка такого розчину, можна отримати декілька, абсолютно різних фізико-хімічних показників і характеристик. Такі розчини дуже добре розчиняються у воді, проникаючи в її молекулярну сітку, зв'язуючись з диполями.

До складу розчинів можуть входити макроелементи, мікроелементи, ультрамікроелементи.

Макроелементи — складають від сотих частин до десятків відсотків (Si, K, Mg, P, S, Fe).

Мікроелементи — від сотих до стотисячних частин відсотка (Mn, B, Cl, Cu, Zn, Ni, Mo, Co).

Ультрамікроелементи — від мільйонних частин відсотка (Cs, Cd, Ra, Ag).

Водні розчини, навіть з дуже малою кількістю розчиненої в них речовини, можуть набувати його властивостей.

Припустимо, що нам якимось чином вдалося помітити всі молекули, що містяться в 1 молі (18 г) води. Якщо тепер вилити цю воду в море і діждатися, аби вона рівномірно перемішалася зі всіма водами земної кулі, то, зачерпнувши в будь-якому місці стакан води, ми знайдемо в нім близько 500 відмічених нами молекул. Або ту ж кількість (1 моль) води, наприклад, рівномірно розподілити по всій поверхні земної кулі, то навіть за цих умов на кожен квадратний сантиметр поверхні припаде ще близько 100000 молекул.