Aqua-Vitae
Відродження родючості ґрунту
Принципи екологічно безпечного землеробства / Відродження родючості ґрунту

Сьогодні ґрунтові ресурси розглядають в суспільстві в основному як джерело і спосіб отримання прибутку. Сучасне інтенсивне землеробство привело до серйозних екологічних проблем, пов'язаних з деградацією ґрунтів і виснаженням їх родючості. Ґрунт — це живе середовище, яке розвивається за своїми законами.

Кожний сантиметр ґрунту містить величезну кількість живих організмів: мікрофлори, мікро- і мезофауни. Окрім цього 9/10 всіх видів комах частину свого життя проводять в ґрунті. На 1м2 поверхні Землі доводиться 2 кг біомаси живих організмів, а на 1 га — до 20 т. Життя в ґрунті порушувати не можна.

Сукупність всіх організмів ґрунту В.І. Вернадський назвав живою речовиною ґрунту. З врахуванням генерації мікроорганізмів річна продуктивність їх маси збільшується в десятки разів і досягає 192 т/га. Це свідчить про те, що продуктивність динамічної мікробної маси за вегетаційний період приблизно дорівнює продуктивності надземної маси рослин. На жаль, велика кількість бактерійної плазми (0,03 – 0,28% маси орного шару) залишається не дослідженою, хоча тут приховані колосальні можливості підвищення родючості ґрунтів.

Завдяки живій речовині ґрунту розчинні хімічні елементи, які складають всього 1,5 – 2% від загальної маси їх в земній корі, обертаються по замкнутій кривій. Це головна причина того, що мізерна кількість поживних елементів в ґрунті дає можливість рослинам синтезувати щорік величезні маси органічної речовини. Слід усвідомити, що критерієм родючості ґрунту є не кількість поживних елементів, а міра їх участі в біохімічному кругообігу. Цим можна пояснити те, що дослідники не знаходять прямої залежності між кількістю поживних речовин в ґрунті і кількістю врожаю, при цьому визначати інтенсивність біологічних процесів після залишкової кількості рухомих елементів азоту, фосфору, калію, що вираховується сучасними методами, не можна. Кругообіг — це динамічний процес і тому склад золи не здатний дати повну інформацію про сумарну масу речовин, що залучається до метаболізму. А якщо ще враховувати прижиттєві виділення організмів, кількість яких значно перевищує масу самого організму, то стає зрозумілим, наскільки недосконалі і далекі від об'єктивності сучасні методи аналізу ґрунтів і рослин.

У 1976 р. А. Роде писав, що ґрунт без організмів — це труп. Визначаючи склад гумусу, фізико-хімічні показники, розчинні в кислотах або лугах фосфор і калій, ми залишаємо без уваги дію найбільш потужної сили — живу речовину ґрунту.

Так як накопичення поживних речовин пов'язане з відмиранням гетеротрофних організмів, яке в природних умовах відбувається у верхніх прошарках ґрунту (0-5, 0-10см), то способи їх обробки і внесення агрохімікатів відповідно мають бути переглянуті.

Останніми роками повільно, але впевнено набирає оберти органічне землеробство. Поживні речовини в органічному землеробстві визначаються не за присутності їх в ґрунтовому розчині, а за складом нерозчинних мінеральних складових ґрунту (що залежить від типу материнської породи) вмісту гумусу, біологічній активності, структури ґрунту, насиченості газами, наявності органічних залишків.

Органічна речовина — найважливіший складник ґрунту. Основою органічної речовини є гумус, який є джерелом живлення як для рослин, так і для мікроорганізмів, а так само формує структуру ґрунту, підвищуючи її катіон-обмінні властивості за рахунок взаємодії з катіонами металів.

Тривалий час в Україні землеробство розвивалося шляхом максимально можливої інтенсифікації з використанням високих доз мінеральних добрив, засобів хімічного захисту рослин, інтенсивних сівозмін, насичених зерновими і технічними культурами. Основною обробкою ґрунту була переважно глибока оранка із обертом відвалу. Ця система землеробства не витримала випробування часом. Поступово все більше очевидними стали факти її негативного впливу на родючість ґрунту, якість отримуваної продукції і стан довкілля. Важливим чинником, який сприяє такому положенню, є менталітет, що сформувався в землеробстві. На сьогоднішній день значна частина землеробів більш всього стурбована забезпеченням рослин макро- і мікроелементами і засобами їх захисту.

У структурованому біологічно активному ґрунті, шар товщиною 8 см і площею 1 га зв'язує азоту кг/га; пісок глинистий — 47,5; чорнозем — 1543,0.

Окрім цього в структурованому ґрунті випадає підземна роса, яка надає ґрунту близько 60 кг азоту/1га. Для хорошого врожаю пшениці або буряка йому потрібний 100-120кг/га.

Фосфорної кислоти для хорошого врожаю необхідно 300 кг/га. Піщаний ґрунт містить її 870 кг/га, чорнозем — 5400 кг/га. Калію витрачається 60-90кг/га. Вміст його в ґрунті, взавтовшки 20 см (кг/га): кам'янистою (скелястою) — 300; глинистою — 4000; чорноземною — 18900.

Коріння рослин проникає набагато глибше, отже, калію в своєму розпорядженні вони можуть мати внадлишку. На наших чорноземах ми не відчуваємо нестачі і в інших поживних елементах.

Виходячи з цього, ми повинні навчитися використовувати багатство, що лежить у нас під ногами та знаходиться в атмосфері. Для цього необхідно змінити менталітет і усвідомити, що рослини можуть добувати поживні речовини лише в симбіозі з живою речовиною ґрунту.

Отже, біологічній активності ґрунту необхідно приділяти особливу увагу. Нашим деградованим ґрунтам після загальної хімізації, активність можна повернути із застосуванням симбіотичних багатокомпонентних бактеріальних або спеціальних біодинамічних препаратів.

Одним з таких препаратів є «Ріверм».

При внесенні «Ріверма» у ґрунт, важкодоступні для рослин з'єднання розпадаються на досяжні іони: Са2+, Mn2+, K+, Fe2+, PO43- і ін.

Майже 98% біоелементів ґрунту зосереджено в органічних залишках і важкорозчинних неорганічних з'єднаннях. Це великий резерв поживних речовин. За наявності «Ріверма» рослина може забезпечувати себе поживними елементами, які є в достатній кількості в ґрунті. В даному випадку «Ріверм» виконує функцію носія іонів, прискорюючи їх переміщення з ґрунтового розчині в кореневу систему рослини, покращує фізико-хімічні властивості ґрунту, підсилює діяльність мікроорганізмів, підвищує ефективність інших добрив.

Всі ці чинники обумовлюють родючість ґрунту, що сприяє зростанню і росту рослин.